Ювілейна виставка «100 років Мрії про Музей»
Державний музей книги і друкарства Української РСР було створено згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 137 від 17 березня 1972 року. Урочисте відкриття музею відбулося 23 квітня 1975 р. за участі громадськості Києва та тогочасних офіційних очільників.
Ювілейна виставка «100 років Мрії про Музей» – це данина усім тим, хто самовіддано і творчо працював над створенням Музею, це можливість відрефлексувати історію діяльності Музею у ретроспективі, це спосіб зберегти нашу культурну спадщину у тривожному сьогоденні, адже не лише музейні експонати, але й наукова діяльність музейників заслуговує на вивчення та пошанування.
На виставці представлено понад 150 рідкісних експонатів – стародруки, рідкісні видання, понад 20 кліше лаврських майстрів, графіка, портрети, афіші, макети книг, архівні документи, документальні фільми та фото зі збірок Музею книги і друкарства України, Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», Інституту рукопису НБУВ, Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву, Національної історичної бібліотеки України, Наукової бібліотеки Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, Артфундації Дукат. Деякі експонати презентуються вперше. На виставці представлені також художні та наукові твори науковців та художників Музею книги і друкарства України.
Підбиваючи підсумки за свою півстолітню історію, Музей презентує свої досягнення знаковими для суспільства проєктами:
- «Віртуальний портал Музею книги і друкарства України» (УКФ, 2023)
- «Книжка художника» (Фонд Ріната Ахметова, 2012)
- «Данте – поет бажання» (2021)
- «Віддай перевагу зіркам. Гравер Ілля (fl. 1637-1663). Виставка української та румунської гравюри доби бароко» (2021)
- «За суверенну соборну Українську державу. Героїка УПА і підпілля ОУН» (2021)
- українсько-німецького проєкту «Lucem dabit atra fuligo» (2024)
- проведення щорічного Музейного Фестивалю «Азбукове Королівство магів і янголів» (2010-2025).
Музей книги і друкарства Україні на сьогодні знана інституція у світі, адже є повноправним членом Асоціації Європейських Музеїв Друкарства, Міжнародного Товариства Гутенберг (Майнц). Науковці музею щороку беруть участь у міжнародних конференціях, конгресах, проєктах. Лондон, Париж, Майнц, Краків, Болонья, Флоренція, Варшава, Вільнюс, Тарту, Оффенбах, Нью Йорк, Лейпциг, Антверпен, Брюссель, Чикаго, Венеція – неповний перелік міст, де відбувалися проєкти та конференції за участі Музею книги і друкарства України.
Відкриття Музею для відвідувачів у 1975 році було подією довгоочікуваною для України та українців, адже ж сама ідея такого музею вже мала півстолітню історію.
Створення та діяльність Відділу письма та Друку (з 1923 по 1930 роки) Всеукраїнського Музейного Городка (на території Києво-Печерської лаври) під керівництвом відомого книгознавця Павла Попова, ідея перетворення цього відділу на окремий Український музей книги та друкарства, спроба реалізації Проекту майбутнього Музею, складеного у 1925 році Павлом Поповим – все це було зруйновано у часі ідеологічних чисток та репресій у 30-х роках минулого століття, відтак перешкодило здійсненню вже готового проєкту.
1965 року, коли готувалося відзначення 350-річчя заснування друкарні Києво-Печерської лаври, Павло Попов знову повернувся до своєї попередньої ідеї і запропонував створити Український республіканський музей книги і поліграфічного виробництва у колишній будівлі Лаврської друкарні, наголошуючи у своїй статті, що «такий музей міг би змагатися з кращими музеями Західної Європи: з музеєм Йоганна Гутенберга в Німеччині (Майнц) і з музеєм Плантена у Голландії (Антверпен). Адже відомо, що Лаврська друкарня тривалістю свого безперервного виробництва на одному місці займає у світі одне з перших місць та відмітив, що «Будинок 350-річної друкарні в цій експозиції буде найкращим експонатом світового значення».
1966 року його ідею підтримали на сторінках журналу «Дніпро» Василь Касіян, Михайло Стельмах, Наталя Ужвій, Платон Майборода та інші діячі культури і науки. Мрія визначних учених-книгознавців Павла Попова і Юрія Меженка врешті здійснилася, але самі вони до того часу не дожили.
Продовжили їхню велику справу і стали авторами реалізованого упродовж 1972–1975 рр. нового проєкту та структури музею наукові співробітники Києво-Печерського історико-культурного заповідника – заступник директора з наукової роботи кандидат мистецтвознавства Марко Петренко та завідувач відділу книги і графіки мистецтвознавець і художник Андрій В’юник.
Серед перших наукових співробітників музею були, на той час вчені-початківці, академік НАН України Микола Сулима, доктор історичних наук, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Сергій Білокінь, майбутня директорка Музею Ханенків Віра Виноградова, доктор історичних наук директорка Інститут книгознавства НАН України Галина Ковальчук.
На сьогодні, Музей є авторитетним центром наукової експертизи рідкісних видань, визначений постановою Кабінету Міністрів України. Музей співпрацює з багатьма інституціями на предмет стажування, експертизи, навчання майбутніх експертів – Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності, Національною академією керівних кадрів культури і мистецтв, Національним університетом ім. Тараса Шевченка.
Директор музею Валентина Бочковська ввійшла до складу науковців у міжнародному проєкті COST Aсtion з історії європейського книгодрукування XV-XVIII ст. “Print Culture and Public Spheres in Central Europe 1500–1800”, підписаному у Брюсселі у травні 2024 р.
Заслуженим визнанням громадсько-культурної діяльності Музею стала нагорода його директора Валентини Бочковської міжнародною премією Йоганна Гутенберга у Майнці (червень 2024 р.).
Історія Музею книги і друкарства України презентована у контексті історії України. Експозиція відображає також виклики, які стояли перед українською культурною спільнотою впродовж останніх 100 років з часу народження ідеї створення Музею.
Виставка триватиме до 31 грудня 2025 року.