Історія музею

Заснування музею

Офіційною підставою для створення  Музею книги і друкарства України  (початкова назва – Державний музей книги і друкарства УРСР) була постанова Ради Міністрів УРСР № 137 від 17 березня 1972 р. Цим тогочасна Україна відгукнулася на ухвалу ЮНЕСКО вважати 1972 р. Міжнародним роком книги. Але ж сама ідея такого музею вже мала півстолітню історію.

У серпні 1923 р. при Музеї культів та побуту на території закритої владою Києво – Печерської лаври (з 1926 р. – Всеукраїнське музейне містечко) розпочав свою роботу відділ письма і друку під керівництвом відомого книгознавця Павла Попова. Роком раніше у Києві виник Український науковий інститут книгознавства (УНІК) на чолі з відомим книгознавцем і бібліографом Юрієм Меженком. Одним з головних завдань УНІКу було дослідження та популяризація історії книги і книжкового мистецтва. У березні 1925 р. Павло Попов у службовій записці запропонував перетворити відділ письма та друку на окремий музей книги і друкарської техніки, у липні склав «Нарис  проекта Музею книги та друкарства України», а у серпні 1926 р. завершив розрахунки до кошторису  видатків.

Своїх заходів до створення музею книги вживав й УНІК. 1925 року директор інституту Юрій Меженко подав до Головнауки службову записку, у якій написав, що «потрібно зараз взятися за організацію музею  книги». Такий  музей мав належати до структури УНІКу і складатися з шести відділів. До обговорення ідеї музею та його структури долучилася Всенародна бібліотека України (тепер Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), поліграфічний факультет Київського художнього інституту, Державне видавництво України, профспілка поліграфістів, архівні установи, друкарні.  Відкриття музею було заплановане на 1927 р. Однак ідеологічні чистки та репресії, що почали набувати масового характеру в цей час в Україні, перешкодили здійсненню вже готового проєкту.

1965 року , коли готувалося відзначення 350-річчя заснування друкарні Києво-Печерської лаври, Павло Попов знову повернувся до своєї попередньої ідеї і запропонував створити Український республіканський музей книги і поліграфічного виробництва у її колишньому приміщенні. 1966 року його ідею підтримали на сторінках журналу «Дніпро» Василь Касіян, Михайло Стельмах, Наталя Ужвій, Платон Майборода та інші  діячі культури і науки. Схвально на нову ініціативу відгукнулися й деякі газети. На цей раз мрія визначних вчених-книгознавців  Павла Попова і Юрія Меженка вже була реалізована вищеназваною урядовою постановою, але самі вони до цього не дожили. Продовжили їхню велику справу і стали авторами реалізованого упродовж 1972 – 1975рр. нового проєкту та структури  музею наукові співробітники Києво-Печерського історико-культурного заповідника –  заступник директора з наукової роботи кандидат мистецтвознавства Марко Петренко та завідувач відділу книги і графіки мистецтвознавець і художник Андрій В’юник.

Відкриття музею відбулося 23 квітня 1975 р., урочисто, за участі громадськості Києва та тогочасних офіційних  очільників. Новостворений музей відразу привернув увагу киян і туристів. До кінця року експозицію оглянули 39886  відвідувачів, для них відбулося 297 екскурсій. Серед перших наукових співробітників музею були, на той час вчені-початківці, академік НАН України Микола Сулима та доктор історичних наук, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Сергій Білокінь.

Із здобуттям Україною незалежності у 1991р. розпочався процес вилучення з   експозиції експонатів, що уособлювали тоталітарну комуністичну ідеологію. У травні 2000 р., після тимчасового закриття у зв’язку з ремонтом, музей вдруге був відкритий для відвідувачів, вже оновленою експозицією, у якій, окрім наскрізних  змін і доповнень, був сформований  новий розділ «Книга і друкарство України ХХ ст.» , провідною ідеєю якого  стало гасло – книга і українська державність. Художнє оформлення інтер’єрних змін здійснила група художників під керівництвом Анатолія Гайдамаки – члена- кореспондента Академії мистецтв України, лавреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Джерела та література:

Ходак Ірина.  До історії створення Музею книги і друкарства України.  // Мистецькі обрії: альманах. – Вип. 8 – 9. –  2006. – С. 360 – 370.

Настійна вимога часу: лист до редакції. // Дніпро: журнал. – № 11. – 1966. – С. 115 – 117.

Історія музею

Директори Музею від заснування