Концепція віртуальної виставки «Музейна магія чисел»
У березні 2022 року ми мали би святкувати 50-ті роковини Музею книги і друкарства України. Натомість почалася повномаштабна війна росії проти України і довелося подбати, в першу чергу, про збереження музейної збірки. Однак, команда нашого музею вирішила надолужити втрачене і згадати цю ювілейну дату та познайомити усіх наших шанувальників з історією створення музейної колекції. Віртуальна виставка «Музейна магія чисел», де представлено лише 50 експонатів умовно за 50 років з нашої колекції, створена у рамках великого проекту «Віртуальний портал Музею книги і друкарства України», який здійснюється #запідтримкиУКФ .
Виставка створювалася членами команди проекту у співпраці з компанією Skeiron . Автор концепції – Валентина Бочковська, дизайн виставки – Олена Поліщук, автори текстів – Валентина Бочковська, Світлана Кагамлик, Дмитро Палій, Людмила Хауха, музичний супровід та аудіозаписи – Тарас Компаніченко, віртуальний простір та 3-D моделі – компанія Skeiron . Віртуальна виставка – це захоплююча подорож 5-ма залами новоствореного простору.
Кожна зала – це окрема тема з історії створення книги, що презентована музейними експонатами, які розкривають найцікавіші аспекти історії творення книги та становлення українства як самобутньої ідентичності. Ця подорож водночас є своєрідним квестом, адже ми розмістили експонати у просторі залів – на книжкових поличках, верстатах, гравюрах. Відвідувач, який відшукає такі експонати, буде винагороджений переглядом оцифрованих сторінок рідкісних видань та додатковою інформацією. Водночас кожна зала оформлена відповідним музичним супроводом, а деякі експонати оживають не лише візуально.
Лауреат Шевченківської премії, народний артист України, відомий реконструктор давніх співів та текстів Тарас Компаніченко читає «Лексикон» Памви Беринди 1627 року, «Ключ розуміння» Іоаникія Галятовського 1659 року та «Політику свіцьку» 1790 року.
Перша зала «Звідки все почалося» – це уявний простір монастирського скрипторія, а згодом друкарні Києво-Печерської лаври. Головний персонаж – монах Нестор-літописець, автор найдавнішого літопису Київської Русі, якого можна побачити як у центрі і зали, так і на гравюрі Леонтія Тарасевича у «Києво-Печерському Патерику» 1702 року. У другій залі ми мандруємо разом з друкарями містами та містечками українських теренів часів XVI-XVIII століть, де діяли друкарні. Київ, Львів, Острог, Почаїв, Бердичів, Унів, Яворів, Добромиль, Кременець, Луцьк, Чернігів, Дермань, Крилос, Стрятин, і це неповний перелік тогочасних українських видавничих осередків. На відміну від авторитарного північного сусіда, друкарні на наших теренах засновувалися як і в Європі в різний спосіб, приватними особами, монастирями та церквами різних конфесій, колегіумами, братствами, державцями, релігійними діячами та у різних місцях, і не лише у столиці держави, а це, в свою чергу, визначало їхній репертуар, мову, художнє оформлення. Тож, з найдавніших часів з українських друкарень виходили книги церковно-слов’янською, українською, польською, латинською, німецькою, єврейською, вірменською, грецькою мовами. В той же час друкарі усвідомлювали свою надважливу просвітницьку місію «Lucem dabit atra fuligo» («Чорна сажа дала світло») і саме таке гасло ми зустрічаємо на бандеролі гравюри із зображенням інтер’єру львівської друкарні у книзі Венгжиновича А. «Syllabus Marianus» 1717 р., виданні львівської друкарні католицького братства Св. Трійці.
Третя зала – це перетини шляхів українського та європейського друкарства. Рідкісні експонати європейського друкарства, які зберігаються у нашій колекції, перегукуються за своїм змістом чи художнім оформленням з українськими виданнями. І це невипадково, адже початок книгодрукування на теренах сьогоднішньої України так чи інакше співпадає з такою непересічною подією як Люблінська унія 1569 р., коли на сеймі постала нова держава – Річ Посполита Двох Народів – федерація Польського королівства і ВКЛ. Це, в свою чергу, вплинуло на загальний розвиток створення книги та репертуар друкарень, зокрема.
Четверта зала присвячена зародженню та становленню українського національного Відродження з кінця XVIII до початку XX століття, появі на горизонті України таких світочів як Іван Котляревський, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Покоління української студентської молоді початку ХХ ст., що мріяла про соборну Українську Державу, вчилася і входила у життя під знаком Шевченкового «Кобзаря» і Франкового «Мойсея», що будили любов до народу. П’ята зала присвячена візуалізації нашої історії та культурного розвитку через роботи найвідоміших художників-графіків України, які зберігаються у нашій колекції. Музейна збірка нараховує понад 11 000 оригінальних робіт українських художників-графіків, серед яких твори Василя Кричевського, Георгія та Сергія Якутовича, Василя Лопати, Володимира Юрчишина, Гордійчука, Івахненка, Василя Чебаника, Катерини Штанко et cetera. Українська культурна спадщина охоплює тисячолітню історію України та ретранслює найважливіші аспекти формування наших культурних цінностей, серед яких вістрем української ідентичності стала Свобода. Поза цим неможливо опинитися у Земному Раю – рукотворному місці, яке не лише візуалізоване українськими художниками у мистецтві, але й створювалося не одним поколінням українців на своїй власній землі. Проте, на жаль, поруч сформувалася інша ідентичність, метою та основою якої є такі цінності як завоювання, насильство, підкорення. І ось звідси постає проблема Війни. Українці завжди стояли в обороні свого Земного Раю і так народилися Герої – мужні, незламні, цілеспрямовані. Сьогодні не лише Україна, але й Українська культура вирішує багатовікові екзистенційні питання – Чи буде коли-небудь розірвано коловорот – Рай-Свобода-Війна, де така невід’ємна складова як Війна залишиться у далекому минулому.