11 лютого – Міжнародний день жінок і дівчат у науці
Недавнє дослідження Валентини Бочковської, директорки Музею книги та друкарства України, допомагає визначити місце перших жінок в українській друкарській справі в ширшому контексті. Вона показує, що з кінця XVI століття виробництво книг на українських землях розвивалося як децентралізована і соціально вкорінена практика, підтримувана приватними друкарями, братствами, церквами та міськими громадами, а не державною владою. У цьому середовищі жінки найчастіше потрапляли у друкарську справу через сімейні майстерні, як-то, до процесу були долучені дружини, вдови, спадкоємиці або партнерки, навіть, якщо їхні імена не згадувалися на титульних сторінках.
Але ми знаємо їхні імена з передмов до книг та архівних документів. Наприклад, княгиня Софія Чорторийська відкрила друкарню у своїй садибі в селі Рохманів на Волині (1618-1619). Вона була освіченою жінкою і займалася підготовкою книг до друку, переклала Святе Письмо (а також Євангелія та Апостольські проповіді) з грецької на слов’янську (староукраїнську) мову. Ми читаємо це свідчення у автора-друкаря Кирила Транквіллона Ставровецького в передмові до книги «Євангеліє учительне» (Рохманів, 1619): «Перекладено з грецької на слов’янську завдяки зусиллям, майстерності та коштам Її Високості княгині Софії Чорторийської, сестри Вашої Князівської Високості».
Архівні документи зберегли для нас ім’я першої української друкарки – Кульчицької або «друкарки Дмитрової» (дружина Дмитра). Вона працювала в друкарні Львівського Ставропігійського Успенського братства в 1662-1664 роках. Ми також знаємо ім’я дуже успішної книгопродавчині Львівського Ставропігійського Успінського братства «Настасії Ляшківської» (1676-1680). Анастасія Лясковська особисто займалася торгівлею книгами, отримувала книги для продажу та вела облік для фінансової звітності перед Братством. Вона мала у своєму розпорядженні величезні суми грошей і несла велику відповідальність за продаж книг, успішно справлялася з цією роботою. Найбільша кількість примірників книг для продажу була видана Анастасії Ляшківській у 1679 році на суму 9 450 злотих і 20 грошей, а найменша — у 1678 році на суму 3 980 злотих і 7 грошей.
Різноманітність у репертуарі українських друкарень ранньомодерного часу — від літургійних книг до букварів, підручників, юридичної та світської літератури – свідчить що українська друкарська справа функціонувала як широка інфраструктура знань, а не як вузько церковне підприємство.
Вдячність Юлії Шустовій за дослідження у царині історії Львівського ставропігійного братства та діяльності жінок у друкарській справі, зокрема.
Повна стаття From Print Shops to Research Labs: Women Shaping Knowledge Infrastructures на сайті PCPSCE – Print Culture and Public Spheres in Central Europe (1500–1800) мовою оригіналу.
