«Місяцеслов за Сковородою» у графіці: символіка часу і внутрішнього світу в серії ілюстрацій Богдана Поліщука

В сучасному українському мистецтві дедалі частіше з’являються проєкти, що переосмислюють культурну спадщину. Одним із таких прикладів є серія графічних ілюстрацій Поліщука Богдана, створена для книжкового видання «Місяцеслов за Сковородою» Видавництво «Абабагаламага» 2024 року. Цей цикл являє собою цілісну художню систему, де кожен місяць року набуває образного втілення через складну мову символів, орнаменту та алегорії/

Колекція Музею книги і друкарства України поповнилася 12 роботами, які виконав художник Богдан Поліщук.

Традиція місяцеслова та її сучасне прочитання

Місяцеслов як культурне явище має глибоке коріння в українській традиції. Це не лише календар, а й спосіб осмислення часу через природні, релігійні та філософські ритми.

Місяцеслів — календар-альманах, який друкували в Україні за доби бароко з кінця XVII ст з просвітницько-християнською метою, окрім текстів сакрального змісту, подавав історичну та побутову інформацію. Першим українським Місяцесловом був «Календарь, или Місяцесловъ» (1700), виданий у друкарні Києво-Печерської лаври. Після заборони у 1720 році Петром І книгодрукування в Україні дозволялися публікації Місяцеслова вже не давньою українською мовою, а російською, і лише після перегляду їх цензурою.

У представленій серії ця традиція переосмислюється через ідеї Григорія Сковороди — мислителя, для якого ключовими були поняття внутрішньої гармонії, «сродної праці» (діяльності за покликанням) та самопізнання.

Шмуцтитули виконані Поліщуком не просто супроводжують текст — вони функціонують як самостійні візуальні медитації, що розгортають філософські смисли через образ.

Усі аркуші виконані у техніці графітного рисунка, що дозволяє художнику досягати надзвичайної точності у передачі світлотіні та фактури. Характерною рисою є тонка, майже ювелірна штриховка, яка формує об’єм і водночас підкреслює декоративність композиції.

Візуальна мова серії базується на стилізації рослинних мотивів, близьких до орнаментики українського та європейського бароко. Акантове листя, гнучкі пагони та симетричні побудови утворюють своєрідний «каркас» кожної композиції. Відправною точкою зазвичай слугує декоративна ваза або чаша — символ джерела життя, з якого проростає образний світ кожного місяця.

Кожна ілюстрація містить унікальний центральний образ, що відображає характер місяця не буквально, а через алегорію, символіка місяців – від природи до метафізики, наприклад:

• Березень — поєднання птаха, музичного інструмента (колісної ліри) та чаші, створює образ гармонії, пробудження та налаштування внутрішнього «звучання»;
• Грудень — один із найконцептуальніших аркушів, де центральним є палаюче серце, доповнене зображеннями органів чуття. Це метафора цілісності людини, єдності фізичного та духовного досвіду.

Ця концепція безпосередньо перегукується з філософією Сковороди, який вважав, що істинний світ прихований усередині людини.

Між традицією та авторським стилем

Хоча роботи спираються на історичні стилі — передусім барокову орнаментику та традиції книжкової графіки — вони не є стилізацією в прямому сенсі. Художник трансформує ці елементи, створюючи сучасну візуальну мову, де декоративність поєднується з глибоким змістом. Серія «Місяцеслов за Сковородою» демонструє, що графіка може бути не лише ілюстративною, а й філософською практикою. Через поєднання орнаменту, символу та образу художник створює простір для роздумів про час, людину та її внутрішній світ.

Ці роботи не дають однозначних відповідей — натомість вони запрошують глядача до інтерпретації, до власного «читання» образів. Саме в цьому полягає їхня актуальність: у здатності поєднати традицію і сучасність, естетику і сенс, форму і філософію.

Автор статті вчений секретар Музею книги та друкарства України
Івонік Ю. А.