Участь В. Бочковської у Міжнародній конференції “Агенти цензури і обіг друкованої продукції у Центральній Європі” (1500-1800 рр.), Болгарія
У рамках Міжнародної конференції “Агенти цензури і обіг друкованої продукції у Центральній Європі” (1500-1800 рр.) (міжнародний проєкт з історії європейського друкарства та його впливу на публічні сфери 1500-1800 рр.), що тривала з 19 по 21 травня 2026 року у Софійському університеті ім. св. Климент Орхидського (Болгарія), від України була представлена потужна команда науковців – Олена Курганова, Валентина Бочковська, Ольга Максимчук, Михайло Тупиця. Обговорювали тему цензури, часом, під дуже несподіваним кутом зору. Дуже важливо, що була озвучена і точка зору українських істориків для представників наукової спільноти проєкту 34 країн, оскільки, для багатьох вона і досі неочевидна.
Учасники конференції мали змогу відвідати “Център за славяно-византийски проучвания “Проф. Иван Дуйчев”. Неймовірні враження від багатющої колекції Центру, а також від персональної екскурсії директорки Центру, професора, доктора філософських наук Васі Велінової. Центр, який є структурною одиницею Софійського університету, розміщений в будинку професора Івана Дуйчева. За його заповітом університету був переданий не лише його будинок, але й колекція рідкісних рукописних книг та стародруків.
Під час чудової екскурсії у Центрі славістичних студій та візантології професора Івана Дуйчева усі присутні мали можливість насолодитися оригінальними рукописними книгами XI-XVIII століття. Серед них увагу привернула книга – кужбушок видатного болгарського художника Тома Вішанова Молера (кін. XVIII – поч. XIX ст.). Справа в тому, що більшість дослідників творчості художника схиляються до думки, що він копіював сюжети з Біблії Піскатора і Вейгеля. Аж раптом, серед багатьох малюнків Валентина Бочковська побачила ті, які копіювалися з гравюр-мідеритів Аверкія Козачковського, надрукованих уперше в книзі Євангеліє, друкарня Києва-Печерської лаври, 1733 р. Отже, Балкани у своїй історії до нас ближче, ніж може нам здаватися. Ця думка прозвучала також на нещодавній презентації книги Наталі Яковенко “Милість і кара”.
Коли ми згадуємо про взаємовпливи, то варто нагадати, що перші рукописні книги, ще у далекому IX столітті, прийшли до нас з Болгарії та Візантії. У той час як у XVII – XVIII столітті вже київські видання мали визначний вплив на книгодрукування у балканських країнах.
